Російський міф про «відродження Донбасу». Будівельний бум або будівельний шум

"Визволення" Донбасу, про яке, починаючи з лютого 2022 року, не втомлюється повторювати російська пропаганда, обернулося тотальною руйнацією всього того, куди ступила нога окупанта. Тож не дивно, що на тлі розбомблених українських міст і сіл у суспільну свідомість довелося оперативно впроваджувати міф про те, що «росіяни своїх не кидають - все буде відновлено краще, ніж раніше».

"Разрушим до основанья, а потом…"

Однак минав час, руїни і згарища продовжували залишатися руїнами і згарищами. До «листа очікування» під бадьорі запевнення про швидке «відродження» додавалися все нові й нові зруйновані населені пункти, які теж обіцяли відбудувати. Але потихеньку окупаційна влада відступала. Першою впала Попасна Луганської області. Окупаційна влада «ЛНР», а точніше їхні російські куратори, були змушені визнати, що місто «звільнили», не залишивши каменя на камені. "Влада Луганської Народної Республіки схиляється до того, що не буде відновлювати місто Попасна. Воно зруйноване практично повністю", - повідомив журналістам ватажок "республіки" Леонід Пасічник у серпні 2022 року.

Улітку 2024 року його колега по колабораціонізму Денис Пушилін заявив, що і на Донеччині багато знищених російською агресією сіл відбудовуватися не будуть. "Малі населені пункти, які зараз звільняються... У плані відновлення, ми будемо дивитися виходячи з кількості жителів цих населених пунктів. Є в нас селища вкрай маленькі, тому, можливо, територія в рамках майстер-планів буде переглянута, можливо, буде укрупнення з прилеглими, великими населеними пунктами", - заявив ватажок "ДНР".

Однак ці одкровення були скоріше винятком - пропагандистська машина Кремля продовжує розкручувати міф про світле майбутнє Донбасу, що «повстав із попелу». Неодноразово підкреслюється, що так звану «шефську допомогу» окупованому Донбасу надають (це, до речі, правда) всі регіони країни-агресора. При цьому акцент робиться на найзлободеннішому питанні - житловому.

Квартирне питання

Першою спробою розв'язати цю найважливішу проблему стала виплата компенсації за втрачене і зруйноване війною житло. Вирішили платити 35 тисяч рублів за квадратний метр, пізніше підвищили до 45 тисяч. Звісно, за ці гроші купити квартиру було нереально - в умовах створеного «визволителями» дефіциту нерухомості ціна одного квадрата різко зросла. На сьогодні вона сягає, а подекуди й перевищує 100 тисяч рублів... 

Тож наступною заявою окупаційної влади стала обіцянка будувати нові будинки, в яких усі, хто цього потребує, отримуватимуть компенсаційні квартири. Очевидно, що міст і селищ, де практично весь житловий фонд було зруйновано, так багато, що виконати цю обіцянку в повному обсязі неможливо. Тому вирішили влаштувати своєрідну вітрину «русского мира» в Маріуполі. Російські та місцеві журналісти радісно розповідали, як у майже повністю зруйнованому місті зусиллями «шефів» як гриби з'являються новобудови. Деякі мікрорайони зводилися в рекордні кілька місяців. Російські будівельники використовували модульну технологію, коли готові бетонні блоки-кімнати як кубики складаються в будинок, убозтво якого потім маскується яскравою штукатуркою.

І все-таки це були квартири, причому, як і обіцяли, для маріупольців, які втратили своє житло, безкоштовні. Щоправда, право на їх отримання втратили ті, хто встиг отримати грошову компенсацію...

Отже, російська пропаганда почала показувати барвисту картинку як щасливі новосели обживають нове житло. Однак незабаром з'ясувалося, що будинки будували не лише швидко, а й неякісно. У мережі з'явилося відео, на якому щасливі володарі нових квартир із жахом виявляють, що двері заїдають, у стелі та стінах щілини, плитка на підлозі роздувається... Можливо, саме тому, коли до мікрорайону «Невський» поспілкуватися з місцевими жителями несподівано приїхала людина, схожа на Путіна, дехто, зазирнувши дарованому коню в зуби, замість слів подяки викрикнув правду: «Це все показуха...»

Однак незабаром виявилося, що криві підлоги та двері в компенсаційних квартирах не найбільша проблема. З'ясувалося, що компенсаційне житло зводять на околицях Маріуполя, а на місці зруйнованих будинків, часто в центральних районах міста, будують комерційні будинки з хорошою ринковою вартістю за квадратний метр. Наївні городяни почали скаржитися... Спочатку своєму «меру» Олегу Моргуну, ватажку «ДНР» Денису Пушиліну, потім переключилися на російських чиновників і депутатів. Відгукнувся на їхні чолобитні тільки відомий колабораціоніст Олег Царьов. Колишній депутат Верховної Ради продовжує вдавати із себе захисника народу, тому голосно обурився тим, що відбувається. "Отримую дуже багато листів щодо несправедливості при розподілі квартир у Маріуполі. Пишуть, що будинки (або їхні залишки) у найкращих місцях міста зносять, на їхньому місці будують будинки під продаж, а колишні мешканці або взагалі позбавляються житла, або їм видають квартири в новобудовах на околицях міста. Прописки у своїх будинках вони позбавляються автоматично в момент знесення будинку. Оскільки скарг багато, можна дійти висновку, що існує досить вагомий привід для того, щоб хтось із депутатів, сенаторів або чиновників втрутився в ситуацію", - визнав Царьов, що його статус VIP-зрадника дає змогу робити лише гучні заяви.

Звісно, ніхто з присоромлених ним російських «депутатів, сенаторів або чиновників» не відреагував. Тоді люди почали масово записувати відеозвернення до... Путіна. Шансів, що російський диктатор побачить і почує плач своїх «підданих», здавалося, майже не було.

Але, - о, диво! Господар Кремля розпорядився всім маріупольцям, які втратили житло, надати квартири поблизу їхнього колишнього місця проживання. Маріонеткова влада «ДНР» взяла під козирок, хоча прекрасно знала, що виконати наказ «доброго царя» практично неможливо. Річ у тім, що розпочате з метою реклами «русского мира», який прийшов до Маріуполя, будівництво компенсаційного житла на четвертий рік окупації серйозно сповільнилося. Так, якщо, за інформацією «мера» міста Олега Моргуна, у 2022-2024 роках було збудовано 65 багатоповерхівок (у середньому по 20 на рік), то 2025 року безоплатних будинків обіцяють збудувати всього шість. А це буде всього 600 квартир. 

Але Путін підказав вихід і велів заселяти людей у так звані «безгосподарні», тобто вкрадені в законних власників квартири. Однак ні в «ДНР», ні в «ЛНР» віджате житло звичайним людям віддавати ніхто не планував. Так, у Луганську "депутати" ухвалили “закон”, згідно з яким «до 35% від загальної площі безгосподарних житлових приміщень» може бути передано у федеральну власність країни агресора. У власність «республіки» «може бути передано до 30% від загальної площі безгосподарних житлових приміщень». Решта 35 % залишаються в розпорядженні «муніципалітетів». Тобто саме вони теоретично мали б поповнити фонд компенсаційного житла. Однак у цьому ж "законі" було прописано, що насамперед "безгосподарні" квартири надаватимуть суддям фейкових судів "ЛНР" та іншим потрібним "молодій республіці" чиновникам.

Такі ж приблизно плани на вкрадені квартири були і у влади окупованої Донеччини. Так, за задумами ватажка «ДНР», віджате житло - це маневрений фонд для розв'язання житлового питання учасників «СВО», сімей загиблих окупантів і, звісно, своїх і приїжджих силовиків. 

Але робити нічого, наказ Путіна треба виконувати - у «республіках» прискореними темпами почали проводити інвентаризацію житлового фонду і по-швидкому виявляти «нічийні» квартири.  Однак, багато жителів окупованого Донбасу вельми неохоче погоджуються займати чужі родові гнізда. Вони прекрасно розуміють, що велика ймовірність того, що законні власники, які повернулися до Маріуполя або будь-якого іншого окупованого міста, зажадають повернення їхньої нерухомості, що (навіть за російськими законами) у кращому разі призведе до тривалих судових розглядів.

Життя в кредит

Отже, ні виплати за втрачене житло, ні будівництво компенсаційних будинків, ні "безгосподарні" квартири, які з'явилися у відносно великій кількості, чарівним чином проблему не вирішили. І тоді кремлівська влада, а слідом і місцева, витягла з рукава головний козир - пільгову іпотеку, лише під 2% річних...

Донецькі та луганські "офіційні" інформресурси наповнилися повідомленнями про виділення землі без аукціону під інвестиційне будівництво та захід на територію "ДНР"/"ЛНР" російських забудовників. У низці міст окупованого Донбасу, особливо в Маріуполі, почалося бурхливе будівництво, вже з'явилися перші комерційні будинки. 

Але весь цей будівельний бум пов'язаний виключно з іпотекою, тобто купівлею квартир у кредит.  Так, вона дуже пільгова, але пропонована ціна за квадратний метр робить її недоступною для більшості нині бездомних корінних жителів регіону.  Очікується, що в Донецьку, Маріуполі, Луганську і навіть у відносно невеликих містечках вартість житла буде вищою, ніж у сусідньому російському Ростові-на-Дону. Тетяна Буряк, яка називає себе «першим заступником міністра будівництва і ЖКГ ЛНР», чесно попередила мешканців окупованої Луганщини, що навіть масове будівництво, яке почалося, за цінами «все одно буде в межах Ростова, плюс ще скількись». Вона закликала орієнтуватися на суму від 100 тисяч рублів за квадратний метр.

Ці прогнози 4 березня 2025 року підтвердив ватажок «ЛНР» Леонід Пасічник. Виступаючи з трибуни такого собі форуму "Інтеграція 2025. Перспективи розвитку історичних регіонів Росії", він визнав, що "ціни на житло у нас дуже високі, ми, напевно, в якихось параметрах, перевершуємо Ростовську область". "Людей у республіку повернулася величезна кількість... Багато (російських - "ОстроВ") фахівців, які приїжджають у ЛНР працювати, також приймають рішення залишитися в республіці", - розповів Леонід Пасічник.

До речі, судячи з усього, досить масштабне будівництво на окупованому Донбасі є елементом переселенської політики Кремля, розрахованої на заміщення громадян України приїжджими з усієї Росії чужинцями. Річ у тім, що іпотечна програма на окупованих територіях України відрізняється від російської. Так, у РФ придбати житло в іпотеку можна тільки в регіоні проживання покупця. Іпотека ж в анексованих областях України розрахована на приїжджих росіян, які бажають оселитися на «нових територіях». «Побудувати будинок або придбати квартиру в Луганську, Донецьку, Мелітополі, Генічеську або іншому населеному пункті чотирьох суб'єктів може житель будь-якого регіону країни, який бажає оселитися на нових (анексованих - “ОстроВ”) територіях», - йдеться в повідомленні міністерства фінансів країни-агресора.

Звісно, взяти кредит на купівлю житла можуть і українці, які опинилися на окупованій території і втратили свої будинки та квартири через російську агресію. Але навіть під 2 % річних вони не зможуть купувати житло за запропонованими забудовниками цінами - максимально розмір іпотечного кредиту дорівнює 6 мільйонам рублів. Приблизно стільки ж коштує однокімнатна квартира на стадії закладення фундаменту.

По данным заместителя "министра строительства, архитектуры и жилищно-коммунального хозяйства ДНР" Максима Жуковского, в 2023-2024 годах было построено 750 тысяч квадратных метров жилья, что приблизительно равняется 7,5 тысячам квартир по 100 квадратов. В 2025 году обещают вести в эксплуатацию еще столько же. Кто и за какие деньги будет покупать достаточно дорогие квартиры остается загадкой. В настоящее время покупательная способность жителей неподконтрольного Донбасса, включая переселившихся из всех отдаленных уголков РФ россиян, весьма низкая. Так, на начало 2025 года на всей территории оккупированной Украины российские банки выдали около 1500 кредитов. Из них на "ДНР" пришлось 70%, то есть чуть больше одной тысячи…